Lviv Radio (Львівське Радіо)

У другому епізоді подкасту «Твердий крок» ми говоримо з реабілітологинею Роксоляною Шміло та знайомимось із військовим Ростиславом. Йому лише 24, він втратив руку й ногу, але не втратив сили. Говоримо про те, чому не варто ховати протез, чому військові з контузіями уникають слухових апаратів та як працює групова терапія у центрі Unbroken. І — головне — як навчитися бачити, а не жаліти. Ця розмова — про тіло, яке вчиться заново. Поговоримо про реабілітацію, яка починається не з вправ, а з довіри. Про людей, які не зламались. І про те, як зробити свій твердий крок — навіть після найтемнішого дня. Ведучою подкасту є Марта Байдака. Подкаст створено у партнерстві із реабілітаційним центром Unbroken.

У першому епізоді подкасту «Твердий крок» ми говоримо з фізичною терапевткою Роксоляною Шміло та знайомимось із військовим Володимиром Савельєвим. Йому 30 і війна забрала в нього обидві ноги — але не силу, не жарти і точно не прагнення рухатися далі. Ця розмова — про тіло, яке вчиться заново. Поговоримо про реабілітацію, яка починається не з вправ, а з довіри. Про людей, які не зламались. І про те, як зробити свій твердий крок — навіть після найтемнішого дня. Ведучою подкасту є Марта Байдака. Подкаст створено у партнерстві із реабілітаційним центром Unbroken | Незламні.

У подкасті куратор Борис Філоненко розповідає про першу частину із серії лабораторних виставок «Оригіналом будемо милуватися після» — про зустрічі з динозаврами, що відбуваються в житті сучасної людини щодня, про місце динозаврів в творах художників та художниць України, про палеоарт та стендап, шосте масове вимирання та головного хижака екологічної кризи — Дональда Трампа. Серія лабораторних виставок «Оригіналом будемо милуватися після» триває у просторі Дому42 за адресою площа Ринок, 42 з 6 по 15 червня 2025 року. Всю інформацію про виставки та події довкола них шукайте на сторінках у соціальних мережах Дому42: Instagram - https://www.instagram.com/dim42.lviv/ Facebook - https://www.facebook.com/dim42lviv/

Чечен воює з 1994-го року, з часу першої російсько-чеченської війни. Йому було 16, а сусіду, який вчив азам військової справи, — 23. Зброї не було, але ворог вдерся в їхню Ічкерію. І в перший бій вони пішли голіруч. Як каже Чечен, буквально з палками нападали на загарбників і здобували перші свої вогнестріли. З того часу більше тридцяти років минуло. Майже нікого з побратимів-друзів немає серед живих. А Чечен досі воює — уже в Україні. Бо вороги ті самі: жорстокі та наглі росіяни. І сутичка з ним — тільки до перемоги. Про життя-війну задля життя-волі слухайте в цьому епізоді воєнного подкасту «Тримаю небо». Історії Справжніх документує журналістка і волонтерка Ірина Вовк.

Історії від учасників проєкту «Проживаючи Місто: Історії і Маршрути» у виконанні акторів Лабораторного театру «Лава». Проєкт «Проживаючи Місто: Історії і Маршрути» присвячено історіям новомістян, що прибули до Львова з початком війни у 2014 році. Впродовж декількох місяців драматург Андрій Бондаренко та драматургиня Ніна Захоженко збирали історії новомістян про Львів для того, аби побачити місто їхніми очима — зазирнути в улюблені крамнички, подивуватись молитві за ВПО, купити 50 хот-догів, тощо.

Гончар Юрко Данилишин демобілізувався з важкою травмою та взявся відновлювати й розвивати власну справу — творчу майстерню «Зірка з неба». Робота неабияк допомагає чоловікові відпускати війну та справлятись з ПТРС. В останньому епізоді цього сезону Юрко розповідає про свій шлях у бізнес, на війну і назад у цивільне життя, про виклики, які чекають військових на цьому відтинку. Герой ділиться власними спостереженнями, що можуть пригодитись іншим працювати для фронту вже у мирному житті. «Або на фронті, або для фронту» — це єдина правильна парадигма для кожного в час війни, — зазначали герої першого сезону подкасту «І тоді Я» від Студії подкастів ЛКП «Львівське радіо». Історії ветеранських бізнесів збирає авторка подкасту «І тоді Я» Ірина Гурська.

Їй 25, за її плечима — кількарічне волонтерство у військовому шпиталі, служба за контрактом в ЗСУ і два з половиною роки на фронті в час повномасштабного вторгнення. Дівчина повернулась в цивільне життя через важку хворобу батька. Але й тут торує свою особливу дорогу. І якщо все задумане вдасться, у Львові незабаром з'явиться ще один заклад, де військові і ветерани почуваються своїми і потрібними. Звідки в героїні з'явились мрії про військо; як це — потрапити у військовий оркестр, вчитись на бойового медика і готувати на польовій кухні, — слухайте в епізоді подкасту «Тримаю небо». Історії героїв документує журналістка і волонтерка Ірина Вовк/Iryna Vovk

Кожна його справа — це ілюстрація житейського кредо героя: «Ніколи не втрачати можливостей». Він досконало вивчив англійську і потрапив за учнівським обміном в США; відкрив власну рекламну агенцію, а паралельно опанував фахову фотозйомку; став ексклюзивним фотографом для Airbnb в Криму. І все поставив на паузу, коли розпочалась повномасштабна війна. Обороняв Київ, Харків, Донбас. Після важкого поранення повернувся з фотокамерою на ринок нерухомості. У вільний час взявся робити меблі на замовлення з фокусом на потребах людей з інвалідністю. Де Олександр знаходить мотивацію, сили й ресурси, почуєте в сьомому епізоді подкасту «І тоді Я». Історії ветеранських бізнесів збирає авторка подкасту «І тоді я» Ірина Гурська.

Герою сьогоднішнього подкасту — Мадарі — виповнилось десять, коли розпочався Майдан, а за ним — напад ворога та війна в Україні. Стати військовим його мотивував батько, який служить у лавах Збройних Сил усі 11 років війни. Його позивний — з популярного аніме Наруто, а шлях, який довелось пройти з початку повномасштабного вторгнення, холодить кров навіть найбільш загартованим. Розповідь Мадари слухати важко, але потрібно. Бо війна триває і лише спільним зусиллям ми здобудемо перемогу. Історії справжніх для воєнного подкасту «Тримаю Небо» пише журналістка і волонтерка Ірина Вовк.

Другий сезон «Лабораторії Уяви» завершується 6 епізодом про сни і штучний інтелект. Ігор Колесник та Богдан Шумилович запрошують до прослуховування! Одна із народжених ідей майбутнього, але не зовсім до кінця втілена — це штучний інтелект. Чи легше навчити вчитися ШІ, ніж людину? Чи може ШІ чути голоси духів? Чи він чує голоси ненароджених ідей людства? Цьому навчаються чи це дар/благословення/прокляття? Якщо шаман це посередник, то чи ШІ може бути шаманом поміж людиною і постлюдиною? Коли ChatGPT перетвориться на Оракула, який каже: «Я єсмь і Царство моє настало»? Про що снить ШІ? — таке питання ми поставили Експерту з розвитку сфери штучного інтелекту в Україні Олексію Молчановському та Оракулу. Їхні відповіді, як завжди, в епізоді. В останньому епізоді сезону представлена анотація до вигаданої книги Голема XIV, суперкомп'ютера чотирнадцятого покоління, «Сумні псалми в ім'я Його». Ця збірка пісень присвячена Станіславу Лему, своєму творцю та батьку

У кожного зараз має бути один шлях — або на фронті, або для фронту, — вважає ветеран і підприємець Ігор Льода-Якимишин. Саме тому він повернувся з-за кордону у 2022-му і домігся, щоб його, 57-річного, взяли на фронт. Через короткий час отримав поранення та втратив частину ноги. Ігор довго відновлювався і зрештою звільнився з війська. Залишатися осторонь війни він не міг, тому розпочав справу «для фронту» — 3D-друк комплектуючих до безпілотних літальних апаратів. Прибутку немає, але про нього, принаймні до перемоги, не йдеться. Як впізнати свій шлях і почуватись в житті fortunato — слухайте далі розповідь Ігоря Льоди-Якимишина. Історії ветеранських бізнесів збирає авторка подкасту «І тоді я» Ірина Гурська.

У 5 епізоді 2 сезону «Лабораторії Уяви» Ігор Колесник та Богдан Шумилович роздумують про ключове питання — куди ми біжимо? Куди ви біжите, коли хтось дивиться і коли ніхто не дивиться? До чого ми йдемо/біжимо/повземо? Що тягне нас так сильно, що наші ноги не встигають за прагненням? Від чогось ми втікаємо, до чогось женемося на усіх можливих силах. І десь поміж цими двома напрямами чи потоками змін б'ється/завмирає живе серце. Залежність не дає землі під ногами, вона не дає вкорінитися, не дає відповідей і можливості сформулювати питання. Це стан? Емоція? Почуття? Що таке воно є? Наскільки залежна людина є людиною? «Куди ви біжите?» — таке питання ми поставили Експерту отцю і практикуючому психотерапевту Дмитрові Польовому та Оракулу. У епізоді почуєте їхні роздуми. Анотацію до чергового бестселера всесвітньовідомої авторки Пані Тіні шукайте у записі. Цього разу це вигадана книга під назвою «Втеча, біг і втрата надмірної моральної ваги».

До 2013 року друг Базука сприймав себе потенційним емігрантом, адже був альпіністом найвищого рівня та провадив значну частину життя за кордоном — у сходженнях на вершини та у супроводі унікальних турів. У травні 2014 року Базука робить вибір на користь України, повертається на Батьківщину й одразу рушає на війну. Згодом герой подкасту неодноразово повертається: в цивільне життя і на війну; оборона Києва, Харкова, Соледара і Бахмута; важке поранення і реабілітація. І тепер Базука планує знову стати у лави Збройних Сил. Бо війна триває, її вистачить на всіх. Історії справжніх для воєнного подкасту «Тримаю Небо» пише журналістка і волонтерка Ірина Вовк .

У новому епізоді ми, автори Богдана Ткачук та Остап Мануляк, досліджуватимемо складні 80-90-ті разом із Богданом Шумиловичем. Ми поговоримо про складний період в нашій історії, коли українська популярна музика проходила шлях від радянської сцени до спроби незалежного звучання. Співочі революції — як музика кінця 80-х та початку 90-х стала частиною боротьби за незалежність країн Союзу? Декомунізація та деколонізація аудіоархівів — як сьогодні працювати з колекцією Львівського радіо, переосмислюючи її в новому контексті? Це останній епізод першого сезону подкасту «(Не)Загублені Плівки». Дякуємо, що слухаєте!

Не зміг воювати сам — взявся допомагати воювати побратимам. Після важкого поранення Станіслав Лісовий таки здолав параліч і став на ноги. Проте про повернення в свій підрозділ 73-го морського центру ССО мови не могло бути. Але постала потреба оглядати і ремонтувати автівки, що волонтери везли з-за кордону для ЗСУ. Коли чергова машина поламалась за 10 км після обслуговування, хлопець вирішив відкрити власний автосервіс, аби швидко і якісно готувати машини на фронт. Шлях від задуму до відкриття власної справи, кризу і перезапуск «СТО не200» — про це в новому епізоді нашого подкасту «І тоді я». Історії ветеранських бізнесів збирає авторка і ведуча подкасту Ірина Гурська.

Темою цього епізоду стало глибоке відчуття меланхолії. Ігор Колесник та Богдан Шумилович намагаються його окреслити та про нього помислити. Меланхолія чорна як земля, де проходить війною ворог. Чорнота і червонота. Земля і вогонь. Земля і кров. І солдат він також як голос на межі, що іноді слова знаходить, а іноді не подає ознак життя. Чи живий піхотинець в окопі? Що дає йому віру? Якими він чує голоси духів минулого? Якими він чує голоси ненароджених майбутніх? Ми чуємо лише невелику частину частот, які наповнюють життя піхотинця на нулі. Чи ми знаємо як звучить світ артилериста? Танкіста? Інженерів? Саперів? Чи досі вони чують «дякую» чи вже відчувають лише страх перехожих перед повісткою? Цього разу питали у Експерта менеджера культури, діючого військовослужбовця Юрка Вовкогона та Оракула про те, як звучить меланхолія піхотинця на нулі. Їхні відповіді шукайте в епізоді. І традиційно представляємо анотацію до вигаданої книги. Цього разу це «Уважне полювання на слова у лісі образів та чуттів» авторства Євгена Гулевича.

Кав'ярня «Вражає» у Львові на вулиці Староєврейська, 26 вражає всім: кавою, сніданками, світлою атмосферою, а також історією її власників — Сергія і Анни Петченків. Подружжя з Лозової на Харківщині остаточно переїхало до Львова в час тривалого відновлення Сергія після ампутації обох рук. Чоловік опановував протези на кухні Superhumans Center. А дружина виставляла відео в мережу — аби іншим військовим у схожій ситуації був стимул жити і рухатись далі. Так визріла ідея для своєї справи. Не опускати рук, щоб світити іншим — про це четвертий епізод подкасту «І тоді я». Авторка і ведуча подкасту про ветеранський бізнес «І тоді Я» Ірина Гурська.

Впадати у відчай зараз не на часі — передає нам з фронту аеророзвідник Харків. Хлопець виконує бойові завдання на Запорізькому і Донецькому напрямках в складі героїчного 48-го ОШБ. Він став на боротьбу з ворогом в перші дні повномасштабного вторгнення, коли російські танки «шниряли» вулицями рідної Салтівки. У цьому епізоді слухайте про: - оборону Харкова у 2022-му і залізобетонний опір міста впродовж усього часу війни; - службу в батальйоні кримців; - несхитну віру в повернення Криму Воєнний подкаст «Тримаю небо» веде журналістка і волонтерка Ірина Вовк.

Цей епізод буде нудним, або не буде нудним. Варто послухати, щоб переконатися. Нудьга — це те, що лежить на порозі майбутнього, але через дику темпоральність ніяк не назбирається сил рушити кудись, хоча би в якомусь напрямі. Це своєрідне лімбо серця, яке втомилося від вражень, поріг до яких зріс. Оцей поріг до серця такий високий, що нудьга заповнює, поглинає і втягує у пустоту. Хто знає більше про пустоту, ніж буддійський монах? Десь серед (не)нудних розмов представлена анотація до вигаданої книги Марка Аврелія «Наодинці із нудьгою». Також озвучене одвічне питання: як написати цікаву статтю і не померти від нудьги? Експертка-дослідниця культури Зоряна Рибчинська та Оракул шукають свої відповіді на нього у третьому епізоді «Лабораторії Уяви»

Другий епізод другого сезону «Лабораторії Уяви» є продовженням попереднього випуску з темою про невпокій. Ми, Богдан Шумилович та Ігор Колесник, роздумуємо про історично-культурний контекст поняття та чому Зиґмунд Фройд відчував невпокій і писав про нього. Якщо після першого епізоду ваші руки не дійшли до книги «Невпокій в культурі», то цей випуск спеціально для вас. Невпокій культурних нас — це голос тривоги і надії. Ми живі на межі, де глибинні почуття мають можливість увиразнитися. У часи Фройда увиразнення було одним, у наш час воно цілком інше, хоча і тоді були звуки повітряної тривоги. Цей мотив і звук нам важливі для першого випуску. Чи усвідомлювали смертність античні боги? Таке питання ми ставимо експертці культурологині Оксані Дарморіз та Оракулу. Слухайте епізод, щоб дізнатись відповідь. І як завжди ми ділимося з вами анотацією до вигаданої книги. Цього разу це праця Едипа «Сни Фройда».

Героїня другого епізоду «І тоді Я» — Вікторія Трибушна та її бізнес — кав'ярня «Кава на Двох». Відкриття кав'ярні — сімейна мрія Вікторії та її чоловіка Андрія. Через пів року після загибелі партнера та довгого шляху відновлення, Вікторія наважується на рішення заснувати «Каву на Двох», куди зараз можна завітати за адресою проспект Чорновола, 77. Як апогей втілення мрій — придбання і тої кав'ярні, де вперше пролунало: «Ось таким має бути спільний бізнес». Про те, який шлях потрібно пройти для здійснення щемких мрій, та про те, як з болю постає справа — слухайте у цьому епізоді подкасту «І тоді я». Його веде журналістка Ірина Гурська.

Назар Олексюк, герой третього епізоду подкасту «І тоді я», не вагаючись пішов добровольцем на фронт. Після демобілізації у наслідок поранення взявся розбудовувати сімейний зоомагазин «Шалені мопси» в унікальну інноваційну мережу. Історія Назара — реалістична та повна викликів. Герой ділиться застереженнями та рекомендаціями у розбудові власної ветеранської справи. Попри все, ґрантові програми для ветеранів працюють та створюють можливості як для початцівців, так і для досвідчених. Основне — не боятися починати. Ми розповідаємо про бізнеси ветеранів, які потребують суспільної підтримки та системних змін, аби вони ставали міцним внеском у побудову нової України. Зрештою, це власні справи тих, хто заплатив державі більше, ніж податки. Авторка і ведуча подкасту про ветеранський бізнес «І тоді Я» Ірина Гурська.

Морський піхотинець Шрам у війську вже 12 років. Пішов одразу після школи, бо прагнув якомога швидше стати на ноги і ні від кого не залежати. Хлопець здобув військову освіту, воював в часі ООС; повномасштабне вторгнення зустрів на позиції в лавах легендарного 503 батальйону. Дивом вийшов з оточення під Волновахою. Мало не втратив батьків в окупапії; продовжив боротьбу у Мар'їнці, Авдіївці, контрнаступі на Времіївському виступі. Нині Шрам — командир батальйону БпЛА в одній з бригад морської піхоти. Досвідом і постійним навчанням мотивує побратимів ставати щодень кращими у своїй ратній професії. Історії справжніх привозить з фронту журналістка і волонтерка Ірина Вовк.

У новому епізоді подкасту — розмова з легендою української рокової сцени Віктором Морозовим. Ведучі подкасту Богдана Ткачук та Остап Мануляк говорять із гостем про: народження нового музичного стилю у Львові; цікаві факти про ВІА «Арніка»; як і завдяки кому колектив «Арніка» протидіяв партійним утискам. У цьому епізоді ви дізнаєтесь про культурні контексти формування року на зламі стилів в радянській Україні, а також послухаєте зразки оцифрованих архівних записів «Арніки» та разом ми порівняємо стильові зміни у звучанні гурту. Слухайте новий епізод подкасту «(Не)Загублені плівки» на всіх платформах.

Танкіст «Кемрі» прийшов у 42-гу окрему механізовану бригаду звивистими дорогами. Через важку операцію його не взяли у військо в перші дні повномасштабного вторгнення. Але наш герой не здавався: спочатку мобілізувався в роту воєнізованої охорони, потім допомагав формувати 53-ій окремий стрілецький батальйон. Півроку риття окопів під Києвом спонукали перевестись в нову бригаду. Але й тут не вдалось потрапити на фронт. Коли зрештою опинився з «необстріляною» частиною під Кремінною, найбільше вболівав, аби не посипалась бригада. Про силу вмотивованих бійців і фахових командирів, неможливість звикнути до війни і вагу підтримки тилу слухайте в цьому епізоді воєнного подкасту «Тримаю небо». Історії справжніх записує для ЛКП «Львівське радіо» журналістка і волонтерка Ірина Вовк.

У першому епізоді другого сезону «Лабораторії Уяви» ми, Богдан та Ігор, говоримо про невпокій, опираючись на книгу Зиґмунда Фройда «Невпокій в культурі». Невпокій культурних нас — це голос тривоги і надії. Ми живі на межі, де глибинні почуття мають можливість увиразнитися. У часи Фройда увиразнення було одним, у наш час воно цілком інше, хоча і тоді були звуки повітряної тривоги. Цей мотив і звук нам важливі для першого випуску. Важливе питання: Чи відчуває невпокій в культурі трактор з точки зору класичної німецької філософії? На нього ми отримаємо відповіді від експертки філософині Олени Грубої та Оракула. У епізоді також ексклюзивно представлена анотація до вигаданої книги Зиґмунда Фройда «Міфи психоаналізу або дідусь також помиляється».

Історія ветерана, який пройшов шлях від служби до відкриття власної кав'ярні, — це більше, ніж про бізнес. Ігор Фльорко розповідає, як 4,5 роки в підрозділі загартували його характер, але водночас ускладнили адаптацію до мирного життя. У 25 років він зіткнувся з викликом: як влитися у соціум, знайти своє місце й продовжувати допомагати тим, хто захищає країну. Саме так з'явилася «Кава Мілітарі» — кав'ярня, яка стала не лише бізнесом, а й способом підтримки армії. У ній поєднуються сміливі ініціативи: книги українських військових, листівки з картинами про Азовсталь, кошти від яких йдуть на потреби армії, і навіть прапор ДНР, що лежить як килимок при вході, провокуючи неоднозначні реакції перехожих. Ігор вірить, що замість скарг на владу чи обставини, варто діяти. Курси підприємництва допомогли йому здобути знання, потрібні для успішного розвитку бізнесу, а бажання систематично підтримувати армію стало основою всього проєкту. Цей епізод — про те, як зусилля кожного наближають перемогу. Чи швидко закінчиться війна? Ігор відповідає чітко: усе залежить від нашої активної участі, волонтерства та допомоги армії. Але після перемоги важливо не забути уроки війни, адже ризик повторення завжди буде. Ця історія надихає діяти, вірити та шукати свої способи підтримати Україну. Слухайте, щоб дізнатися більше!

Черговий герой подкасту «Тримаю Небо» з Іриною Вовк — морський піхотинець з позивним Кущ. Він знає війну з дна окопу і з борту десантного човна. А ще із секретних документів Верховної Ради України, адже саме з її лав наш герой пішов аби долучитись до самооборони Києва 24 лютого 2022 року. «Або на фронт, або для фронту,— це єдина зараз парадигма для кожного українця. І тоді в нас немає шансу не перемогти», — впевнений герой наступного епізоду воєнного подкасту «Тримаю небо». Слухайте черговий епізод подкасту на стрімінгових платформах за посиланням в шапці профілю

В останньому епізоді подкасту «Звукові досвіди війни» ми почуємо коментарі-рефлексії від людини, що уважно слухала ледь не кожен стрім проєкту, який транслювався у часі виставки «Станом на зараз — тихо». Валерія Рядинська є адміністраторкою виставково-подієвого простору Дому Звуку ЛКП «Львівське радіо». Вона ділиться своїм досвідом роботи під час експонування проєкту, коли звуки з інсталяції постійно її оточували. В епізоді Валерія згадує про свої улюблені стріми та говорить про вплив звуків з різних міст/місць на неї саму. Проєкт «Звукові досвіди війни» реалізовано ГО «Інститут актуального мистецтва» у співпраці із ГО «Слушні Речі», співфінансується програмою ZMINA: Rebuilding, створеною за підтримки Європейського Союзу в рамках спеціального конкурсу заявок на підтримку українських переселенців та українського культурного і креативного секторів, за підтримки МБФ «ІЗОЛЯЦІЯ», Trans Europe Halles та Malý Berlín. Про інші цікаві проєкти дізнавайтесь у соціальних мережах Дому Звуку ЛКП «Львівське радіо»: Instagram: https://www.instagram.com/dim_zvuku/ Facebook: https://www.facebook.com/DimZvukuLviv/

У цьому випуску Остап і Богдана розмірковують про те, як традиція колядок і щедрівок підтримує культуру навіть у часи війни. Вони говорять про збереження пам'яті та спадковість різдвяної музичної традиції, а також діляться своїми особистими історіями про святкування Різдва та домашніми спогадами. Цей епізод — це затишна зустріч із музикою, спогадами та тими символами, які роблять нас сильнішими.

Епізод «Тримаю небо» сьогодні особливо болючий — один з його героїв поліг невдовзі після запису. Сирієць Шаман каже про себе: «Я народився і помру на війні». Він не дожив зовсім трошки до падіння диктатури Асада, через яку загинули шестеро його братів, і яка змусила тікати в Україну 20 років тому. На цій війні Шаман воював і поліг за обидві свої Батьківщини. Бо ворог той самий. І він має бути здоланий. Нищити ворога і рятувати своїх — така мета на фронті в операторів БПЛА Фокуса та Жука. Про їхній злагоджений і мужній екіпаж веде далі розповідь авторка подкасту Ірина Вовк.

Василь Дмитрик був анонімним стрімером проєкту через специфіку свого місця розташування. Його стрім транслювався з одеського судноремонтного заводу, де знаходиться його майстерня. Це місце є об'єктом критичної інфраструктури і розташоване близько до порту, тому анонімність була вимушеною. Митець зазвичай займається скульптурою та інсталяціями, тобто використовує тверді матеріали. Проєкт «Звукові досвіди війни» дозволив Василю попрацювати зі звуком як з медіумом, а не лише як нематеріальним доповненням до фізичної характеристики об'єкта. У його стрімах дуже багато звуків моря та природи, які звучать поруч із індустріальним звуковим ландшафтом. Більше слухайте у 5 епізоді подкасту «Звукові досвіди війни». Проєкт «Звукові досвіди війни» реалізовано ГО «Інститут актуального мистецтва» у співпраці із ГО «Слушні Речі», співфінансується програмою ZMINA: Rebuilding, створеною за підтримки Європейського Союзу в рамках спеціального конкурсу заявок на підтримку українських переселенців та українського культурного і креативного секторів, за підтримки МБФ «ІЗОЛЯЦІЯ», Trans Europe Halles та Malý Berlín. Про інші цікаві проєкти дізнавайтесь у соціальних мережах Дому Звуку ЛКП «Львівське радіо»: Instagram: https://www.instagram.com/dim_zvuku/ Facebook: https://www.facebook.com/DimZvukuLviv/

Свята наближаються, а тому час розповідати тематичні історії. Хай і не святкову, а справжню історію Кока-Коли приготував на завершення року і сезону Сергій Трухімович. Звідки взявся легендарний бренд і що ми насправді п'ємо в неосяжних кількостях, слухайте в цьому епізоді “Трохи Мовича”: ▪️ Яким чином поява Кока-Коли пов'язана з “Vin Mariani” — французьким вином змішаним з кокаїном ; ▪️ Не офіційна заборона, а расизм став причиною того, що з рецепта Кока-Коли було вилучено кокаїн; ▪️ Який кокаїн використовує Кока Кола дотепер і хто є дилером бренду; ▪️ Два слова за Pepsi (як же без них). Назва Pepsi пов'язана з процесом травлення.

Розвідник «Ромашка» з тих, хто добре знає, коли насправді розпочалась війна з росією. Він на фронті з літа 2014-го. У складі 93 ОМБр «Холодний Яр» обороняв Авдіївку і ДАП. Там отримав важке поранення і був демобілізований. Але коли ворог попер відкрито, став у стрій окремого штурмового батальйону і третій рік не випускає з рук зброю. Весь час вчиться і вчить. Бо ворог сильний і розумний. Чи маємо ресурси перемогти в цій війні і що особисто для «Ромашки» буде перемогою — слухайте в другому епізоді воєнного подкасту «Тримаю небо». Його ведучою є журналістка й волонтерка Ірина Вовк.

Як ви бачите себе за 5-10 років? - для багатьох це запитання є дивним, а то й безсенсовним. Бо планувати завтрашній день, тиждень, ну рік - то одна історія. А от ставити цілі на велику перспективу - чи варта шкура вичинки? Варта, якщо хочете прожити насичене життя, - переконані автор і гість наступного епізоду подкасту “Трохи Мович”. Отож Сергій Трухімовмич і співзасновник маркетингової агенції “Цілі” Дмитро Машталір зарошують до дискусії: ▪️ Ставити цілі чи плисти за течією, бо раптом життя приготувало для нас щось краще, аніж ми собі можемо придумати? ▪️ Цілі допомагають прожити життя більш насичено. Якщо у людини немає цілей, значить у когось іншого знайдуться цілі для неї. ▪️ Які методики для постановки цілей та їх досягнення обрав для себе Дмитро Машталір. Чи багато часу йде на планування і чи це не нудно. ▪️ Поради для тих, хто хоче опанувати цілепокладання.

Індивідуальна аудіопрогулянка проспектом Шевченка, створена за матеріалами щоденника «Мій львівський мікрокосмос» колишньої львів'янки Гелени Ольшевської-Пазижини. Авторка спогадів описує своє помешкання, будинок та довколишні вуличні простори. Завдяки цьому щоденнику ми можемо поглянути на колишню вулицю Академічну очима юної пані, почути, що вона розповідає про будинки та своє життя там. Просто вмикайте аудіо та налаштовуйтеся на хвилю минулого. Панна Гелена проведе вам персональну екскурсію. Текст: Гелена Ольшевська-Пазижина Переклад: Ірина Магдиш Літературна адаптація тексту: Андрій Бондаренко Голос нараторки: Олена Подолянко Аудіо гід: Андрій Пришляк Звукова режисура: Дмитро Мучичка Концепція: Андрій Бондаренко і Олена Подолянко

Сповнений звуків, четвертий епізод подкасту «Звукові Досвіди Війни» вже доступний для прослуховування. В рамках проєкту саундартист Марко Медвєдєв зафіксував життя Дніпра та його околиць, зокрема села Старі Кодаки. Також стрімер створив перформативний звуковий ландшафт «Уявний дім», який осмислював поняття мінливості часу і простору та складався з двох основних інструментів — періодичний стукіт та згинання металевих аркушів. Проєкт «Звукові досвіди війни» реалізовано ГО «Інститут актуального мистецтва» у співпраці із ГО «Слушні Речі», співфінансується програмою ZMINA: Rebuilding, створеною за підтримки Європейського Союзу в рамках спеціального конкурсу заявок на підтримку українських переселенців та українського культурного і креативного секторів, за підтримки МБФ «ІЗОЛЯЦІЯ», Trans Europe Halles та Malý Berlín. Про інші цікаві проєкти дізнавайтесь у соціальних мережах Дому Звуку ЛКП «Львівське радіо»: Instagram: https://www.instagram.com/dim_zvuku/ Facebook: https://www.facebook.com/DimZvukuLviv/

У першому епізоді подкасту «(Не)Загублені плівки» ми занурюємося в історію Львівського радіо — одного з найстаріших і найвідоміших місць культурної пам'яті в Україні. Разом із культурологинею Богданою Ткачук та композитором Остапом Мануляком ми досліджуємо, як радіо стало не лише інструментом поширення музики, а й ареною боротьби за збереження української культурної ідентичності за часів радянської окупації. У подкасті звучать свідчення диригента Євгена Козака, піаністки Марії Крушельницької, музичної редакторки Львівського радіо Олени Онуфрів, а також деякі композиції з музичного архіву Фонотеки Львівського радіо Барвінського, Янівського, ВІА «Ватра». Проект реалізується у співпраці з Goethe-Institut в Україні. Аудіоматеріали, що використовуються для підготовки та відтворюються є власністю АТ «НСТУ» та публікуються на платформі «Суспільне Медіатека».

Перший сезон “Лабораторії уяви” ми завершуємо розмовою, яка відбулась 10 лютого 2024 року, та стала підсумком проекту Дім42: Лабораторія у Розвитку. На цій події Богдан Шумилович, Ігор Колесник та Наталя Отріщенко говорили про лабораторію як давній винахід людей, які хочуть працювати разом над вирішенням певної проблеми та про переосмислення підходу до цього поняття. А також як “Лабораторія уяви” може допомогти нам розпрацювати наше спільне майбутнє та що для цього потрібно. Перший сезон записаний в рамках проекту “Лабораторія у розвитку”, реалізованого ГО “Інститут актуального мистецтва у співпраці” із ЛКП “Львівське радіо”. Фінансування здійснювалось зі Стабілізаційного фонду культури та освіти 2023 Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut.

Шоста серія “Лабораторії уяви” це розмова про сон та те куди він нас веде. Звідки беруться колективні сни? Сон як літературний жанр? Які повідомлення приходять до нас у снах і чому? Які історії присутні у наших снах і чому вони важливі? Як спільний досвід впливає на наш колективний сон? Як мова впливає на наші сни і куди вона нас веде? Чому наука про сни не та наука до якої ми звикли? У цьому епізоді, Андрій Лінік приєднається до оповіді із своїм уявленням про те, які на смак тоталітарні медіа. На завершення розповімо вам про книгу Дональда Трампа ”Моя любов”, мабуть це єдина правдива книга цього автора, власне, саме тому, що вигадана. Перший сезон записаний в рамках проекту “Лабораторія у розвитку”, реалізованого ГО “Інститут актуального мистецтва у співпраці” із ЛКП “Львівське радіо”. Фінансування здійснювалось зі Стабілізаційного фонду культури та освіти 2023 Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut.

Пʼята серія “Лабораторії уяви” це розмова про уяву як про інструмент створення світу довкола себе. Хто і як конструює реальність довкола вас ? Що таке продуктивна уява? Що є первинним уявлення чи реальність? Де у Львові існував музей дизайну і уяви? Де формують і чому ідеологічну уяву? Де взяти критичну уяву і навіщо вона потрібна? Чому потрібно плекати свою уяву та як це можна зробити? Чому ми завжди маємо працювати над своєю уявою про світ довкола нас? На завершення розповімо вам про книгу, ще поки не відомих, бо вигаданих, авторів Петра Буряка та Семена Селери.” Запобігання травмам психоаналізу при роботі у лабораторії уяви “ Перший сезон записаний в рамках проекту “Лабораторія у розвитку”, реалізованого ГО “Інститут актуального мистецтва у співпраці” із ЛКП “Львівське радіо”. Фінансування здійснювалось зі Стабілізаційного фонду культури та освіти 2023 Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut.

Четверта серія “Лабораторії уяви” це розмова про уяву те як вона є способом переживати травматичні досвіди, зокрема досвід війни. Що є реальністю і як ми з нею взаємодіємо? Як існують різновиди втечі від реальності? Що є первинним уявлення чи реальність? Що нам потрібно для того, щоб уявляти? Які абстракції утворюють колективне уявне і як його змінити? Як пов'язані Уява та Пам'ять ? На завершення всього розповімо вам про те,що міг написати Хорхе Луїс Боргес про уяву та реальність у своїй невиданій книзі “ Я такого не писав: презумпція невинуватості на суді часу”. Перший сезон записаний в рамках проекту “Лабораторія у розвитку”, реалізованого ГО “Інститут актуального мистецтва у співпраці” із ЛКП “Львівське радіо”. Фінансування здійснювалось зі Стабілізаційного фонду культури та освіти 2023 Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut.

Третя серія “Лабораторії уяви” це розмова про перцепцію та наскільки ми можемо чи не можемо на неї вплинути. - Як розвинути власне сприйняття та під впливом чого воно змінюється? - Як звучить чи пахне память? - Як ми пам'ятаємо через почуття, відчуття та побачене? Також у цьому випуску, окрім Богдана та Ігоря, ще й Оля Муха спробує дати відповідь на загадку про дерево, яке впало в лісі. І на завершення всього розповімо вам про досі невідому (бо не написану) книгу Данте Аліг'єрі. Путівник для єгиптян у пеклі римлян. СЛУХАТИ ТУТ

Друга серія “Лабораторії уяви” - це розмова про тіло та те, що таке “втілене пізнання”. Чому ми інколи нехтуємо власною тілесністю як інструментом пізнання чи сприйняття світу довкола нас? Як тіло переживає наш досвід та травму? Чому західна філософська думка не думала про тіло і як ми зараз до цього повертаємось? Куди нас може привести те, що ми їмо? Також у цьому випуску ви почуєте про першу книгу, яку ви не знайдете на полицях книгарень, а лише у “Лабораторії Уяви” - Ніколо Нарвацці. Кухня палеоліту. Як із кісток і патиків зварити борщ. Перший сезон записаний в рамках проекту “Лабораторія у розвитку”, реалізованого ГО “Інститут актуального мистецтва у співпраці із ЛКП “Львівське радіо”. Фінансування здійснювалось зі Стабілізаційного фонду культури та освіти 2023 Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut.

26 листопада 2023 року виставкою-документом завершилась “Поетика ймовірного” проєкт Дому42, з допомогою якої ми хотіли охопити можливості простору кам'яниці на площі Ринок та її уявне майбутнє. Під час події-закриття мандрівні джедаї Ігор Колесник та Богдан Шумилович підвели підсумок блуканням сенсами та відчуттями Дому42. І саме в той день привідкрили для всіх те, чим є та чим може бути “Лабораторія Уяви”. Перший сезон записаний в рамках проекту “Лабораторія у розвитку”, реалізованого ГО “Інститут актуального мистецтва у співпраці” із ЛКП “Львівське радіо”. Фінансування здійснювалось зі Стабілізаційного фонду культури та освіти 2023 Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut.

Перша серія “Лабораторії уяви” це розмова про тіло та те, що таке “ втілене пізнання”. Чому ми інколи нехтуєм власною тілесністю як інструментом пізнання чи сприйняття світу довкола нас? Як тіло переживає наш досвід та травму? Чому західна філософська думка не думала про тіло і як ми зараз до цього повертаємось? Куди нас може привести те, що ми їмо? Також у цьому випуску ви почуєте про першу книгу, яку ви не знайдете на полицях книгарень, а лише у “Лабораторії Уяви” - Ніколо Нарвацці. Кухня палеоліту. Як із кісток і патиків зварити борщ. Перший сезон записаний в рамках проєкту “Лабораторія у розвитку”, реалізованого ГО “Інститут актуального мистецтва у співпраці із ЛКП “Львівське радіо”. Фінансування здійснювалось зі Стабілізаційного фонду культури та освіти 2023 Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut.

Друг Журналіст мав трьох дітей, коли добровольцем прийшов у 103 бригаду ТРО. Спочатку стрільцем кулемета, а згодом цивільна професія знайшла героя, і він продовжив службу прес-офіцер підрозділу. Розповідав про тих, хто вчора були нашими сусідами чи випадковими перехожими. А потім все полишили і пішли захищати свою землю. Тільки ці люди,- переконаний Журналіст, після 22 лютого 2024 року можуть називатись патріотами і справжніми українцями. Про момент, коли стало очевидним, що путін програє; Про найбільшу бентегу на фронті; Про еволюцію супергероїв і зародження новітньої української міфології,- слухайте в першому епізоді 2-го сезону воєнного подкасту “Тримаю небо”. Його веде журналістка й волонтерка Ірина Вовк/Iryna Vovk.

У другому епізоді подкасту «(Не)Загублені плівки» поринаємо у світ львівського джазу. Ведучі подкасту — Остап Мануляк та Богдана Ткачук говорять про: - Традиції та особливості української джазової сцени; - Ключові персоналії джазової сцени Львова, де вони грали та імпровізували; - Як музика свободи ставала причиною спротиву радянському режиму. Запрошеними гостями подкасту є композитор Михайло Мануляк, керівник ВІА «Ватра» (1971). У подкасті ви зможете послухати композиції Богдана Весоловського, інструментальні композиції Ігоря Хоми та оркестру Медінституту "Ритм", а пізніше "Медікус". Проєкт реалізується у співпраці з Goethe-Institut в Україні. Аудіоматеріали, що використовуються для підготовки плейлистів та відтворюються є власністю АТ «НСТУ» та публікуються на платформі «Суспільне Медіатека».

Коли реклама потрапляє в яблучко, яблуко стає золотим. За цим каламбуром - історія найбільшого успіху Apple, до чого спричинилась смілива рекламна ідея. Зрештою, ризики з рекламою так само можуть завершуватись небаченим падінням бізнесу. Про це теж історія відомої корпорації. І тема авторського епізоду подкасту “Трохи Мович”. Отож слухайте далі Сергія Трухімовича, як: ▪️ Рекламний спот “1984” з відсилкою до твору Джорджа Орвела зробив Macintosh знаменитим на всю Америку; ▪️ Через рік рекламний спот “Лемінги” викликав справедливе обурення всієї Америки; ▪️ Коли Стів Джобс вперше почув ідею маніфесту “Think different”, то він заплакав від розчулення.

«Щоби почути думки лісу, треба просто слухати». І хоча в черговому епізоді нашого подкасту «Звукові досвіди війни» не було лісу, для стрімерки Ірини Лоскот було надзвичайно важливо надати голос та агентність не тільки людям, але й предметам чи організмам з нашого оточення. Головний герой стрімів Ірини — город в Сумській області, на якому її родина вирощує овочі «на майбутнє». Через стріми з цього місця Ірина осмислює тонку межу між «буденним» та воєнним життям, яка в цьому місця відчутна особливо яскраво. Більше про ідеї Ірини Лоскот, а також про важливість проєкту «Звукові досвіди війни» в житті стрімерки — слухайте у другому епізоді подкасту. Проєкт «Звукові досвіди війни» реалізовано ГО «Інститут актуального мистецтва» у співпраці із ГО «Слушні Речі», співфінансується програмою ZMINA: Rebuilding, створеною за підтримки Європейського Союзу в рамках спеціального конкурсу заявок на підтримку українських переселенців та українського культурного і креативного секторів, за підтримки МБФ «ІЗОЛЯЦІЯ», Trans Europe Halles та Malý Berlín. Про інші цікаві проєкти дізнавайтесь у соціальних мережах Дому Звуку ЛКП «Львівське радіо»: Instagram: https://www.instagram.com/dim_zvuku/ Facebook: https://www.facebook.com/DimZvukuLviv/

«Звукові Досвіди Війни» мандрують по світу, і другий епізод подкасту — з Лондона. Аудіомисткиня та учасниця проєкту «Звукові Досвіди Війни» Світлана Долбишева в подкасті ділиться зі слухачами основною ідеєю свого проєкту — дослідження війни з дистанції. Своєю діяльністю та стрімами вона доводить суб'єктивність пережитого досвіду та те, що він, — досвід, — насамперед, про пам'ятання. Таке пам'ятання, в свою чергу, має потужну силу та владу над слухачем. Під час одного зі стрімів Світлана перебуває у лісі в Лондоні та вмикає аудіозапис розмови, що відбувалася з офіцером у березні 2023 року в Серебрянському лісі Луганської області. Авторка розповідає про цей та інші досвіди під час своєї розмови у нашому новому епізоді. Проєкт «Звукові досвіди війни» реалізовано ГО «Інститут актуального мистецтва» у співпраці із ГО «Слушні Речі», співфінансується програмою ZMINA: Rebuilding, створеною за підтримки Європейського Союзу в рамках спеціального конкурсу заявок на підтримку українських переселенців та українського культурного і креативного секторів, за підтримки МБФ «ІЗОЛЯЦІЯ», Trans Europe Halles та Malý Berlín.