Так звучить твоє місто
Подкаст «Мистецтво боліт. Торфовище» досліджує Торфовище як живу лабораторію й складову міського краєвиду. Головною метою є показати його екологічну та безпекову роль і підважити антропоцентричне право на ландшафт. Те, що для урбаністів виглядає "порожнім простором", для місцевих мешканців є джерелом конкретних, матеріальних практик, та щоденним краєвидом. Цей подкаст ми розпочали з ландшафту і хочемо закінчити людиною. Четвертий епізод цього відео-подкасту, ми присвятимо місцевим мешканцем Бологорща і поговоримо про повсякденне життя поруч з торфовищем у всіх його вимірах: верникулярні хижки і грядки в торфовому ґрунті, забудову Левандівки і Рясного, яка дедалі ближче підступає до межі, тліючі під землею пожежі, рослинність зі своєю впертою логікою, користь і шкоду в побуті і тисячі буденних визначень та стосунків, з яких формується колективне "знання" про це місце. Гості епізоду: Олександр Ігнатенко — директор Міського народного дому Білогорща та культурний менеджер. Олександра Сладкова — Викадачка ХША, аспірантка кафедри Конструктивної географії і картографії ЛНУ ім.Франка Експертка з міської стійкості та розвитку, управління міських проєктів, дослідниця і викладачка. З 2012 року працює у сфері урбанізму та сталого розвитку, розробляючи та реалізовуючи численні міські проєкти у Львові та інших містах України. Її досвід охоплює партисипативне міське планування, мобільність, розвиток зелених зон і парків, кліматичну адаптацію та пом'якшення наслідків змін клімату, управління поверхневими водами, теплопостачання, відходами та стічними водами, а також енергетику. У епізоді також звучать коментарі: Наталія Кузьма — авторки ініціативи створення заказника «Торфовище Білогорща» Олег Засадний — представник громадської організації «Екопростір Левандівка-Білогорща» Олена Груба — ведуча та авторка подкасту, аспірантка кафедри філософії ЛНУ, дослідниця філософії техніки, менеджерка програмних напрямків ДІМ42 ЛКП «Львівське радіо». Подкаст «Мистецтво боліт. Торфовище» підготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Львівської міської ради в межах ЛОТу «Відповідальність бути / Responsibility to be».
Є знання, до якого можна дістатися не інакше ніж тілесним досвідом, оминаючи деякі форми природи викликають у нас миттєву відразу чи тривогу. Кліщі, невідома хаотична рослинність, висока трава, невидима підземна грибниця, черв'яки у черешнях, неоднорідна/ненадійна поверхня... усе це активує найдавніший шар тривоги перед прихованим, відрази, що нагадує нам про власну тілесність і вразливість до зарази (Paul Rozin). Торфовище є концентрацією того, що міська людина звикла вважати «незручним» чи «тривожним». У цьому епізоді говоримо про роль «тривожної фауни» в екосистемі торфовища: чому присутність кліщів є ознакою здорового середовища, і що наш страх перед ними каже про ставлення до «незручної» природи загалом? Чи екологічна обізнаність допоможе прояснити здорову межу тривоги? Де завершується дія давнього механізму захисту від «брудного» і «незнайомого» і починається культурно вивчена звичка ділити природу на «прийнятну» і «непридатну», яка маскує те, що людина сама є частиною тієї ж мережі обміну речовин, яку намагається тримати на відстані? У цьому епізоді: Юрій Прохасько — психоаналітик, груповий аналітик, германіст, перекладач, автор. Співзасновник та викладач Львівського психоаналітичного інституту ментального здоров'я, викладач у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Дійсний член Німецької академії мови та красного письменства, член-кореспондент Саксонської академії мистецтв. Автор фото на обкладинці: Валентин Кузан Габріел Гуштан — кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник відділу біосистематики та еволюції, зберігач фонду безхребетних тварин, керівник Центру колективного користування науковими приладами «Педобіологія» HAH України. Дослідник фауни, морфології та екології панцирних кліщів (Acari: Oribatida). Олена Груба — ведуча та авторка подкасту, аспірантка кафедри філософії ЛНУ, дослідниця філософії техніки, менеджерка програмних напрямків ДІМ42 ЛКП «Львівське радіо». Подкаст «Мистецтво боліт. Торфовище» підготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Львівської міської ради в межах ЛОТу «Відповідальність бути / Responsibility to be». Для зручності: 00:00 — Анонс подкасту «Мистецтво боліт. Торфовище» 00:57 — Кліщ-watching на торфовищі 03:51 — Про прадавній страх проникнення в організм 09:50 — Як правильно дістати кліща? 11:30 — Що впливає на активність кліщів? 14:58 — «Людина не може вийти поза лоно природи і поза межі культури» 18:13 — Антропоцен і його вплив на природу 21:39 — / кадри з торфовища / 22:45 — Чи може природа відновитися сама? 25:46 — Амбівалентність людського стосунку з природою 31:35 — Як захищають і відновлюють торфовища? 34:25 — Лякають, але допомагають: чим корисні кліщі? 38:27 — Олена Груба про ціль подкасту 39:56 — Драма емансипації та адаптації: чи не запізно рятувати природу? 45:24 — Увійти в стосунок не руйнуючи 47:00 — Анонс четвертого епізоду
Платівки, касети та бобіни в свій час були єдиною альтернативою живому звуку та радіо. Відтак, для публічного користування створювали сховища фізичних записів, які можна об'єднати терміном «фонотеки». Зазвичай, фонотеки впроваджувались у вже існуючих збірнях носіїв інформації, тому майже у кожній львівській бібліотеці були платівки. Подкасту «Фоноклуб» вдалося знайти місця, де надалі зберігаються ці носії, та людей, які не дають їм зникнути. У третьому епізоді говоримо про те, як свого часу працювали ці фонотеки; що з ними відбувається зараз; та як працювати з цією спадщиною. У цьому випуску ведучий Костя Відмотай спілкувався з: Тетяною Пилипець — директоркою Обласної бібліотеки для юнацтва імені Р. Іваничука; Світланою Палюшок — бібліотекаркою та Данатом Латиповим — охоронцем і збирачем записів з бібліотеки Львівського обласного УТОСу. Подкаст створений ЛКП «Львівське радіо». Над епізодами працювали: Костянтин Граховецький, Павло Коряга, Ірина Гурська, Вікторія Скорохід, Дмитро Мучичка, Дар'я Князєва, Ганна Хрякова, Мирослав Трофимук та Оксана Демич. Треклист розмови: 00:24 — «Всіх кобзонів, боярських, лозу ми розбили на концертах» 01:05 — Як постали публічні фонотеки та їх роль в добу цифри 03:10 — Від тягаря старої колекції до нового розвитку бібліотеки 04:38 — «У 2010-х мене на вініли підсадив Жадан» 05:40 — Як чайна церемонія переросла в Клуб шанувальників вінілу 07:12 — Новорічна дискотека під вініли і старт реставрації бібліотеки 07:37 — 2:1 — золотий формат Клубу на його піднесенні 08:20 — Про колекцію вільної української пісні від канадських волонтерів 09:05 — Проблема якісних плівок і Вагнер як каталізатор до дії 10:39 — Концерти «Жадан і собаки» та донати, щоб розбити кобзона 11:30 — Від проєкту «Платівка на Ринку, 9» до волонтерства і фронту 12:44 — «Ресурс ще є», — Пилипець про шанс відродження вінілового клубу 14:49 — Бібліотека УТОС — ще одна публічна фонотека Львова 15:48 — Світлана Палюшок про свій шлях в бібліотеку УТОС 17:25 — Озвучені книги як колекція бобін, касет, платівок та флешок 18: 17— Начитка Біблії для УТОС — подарунок всім слухачам України 19:08 — «Вони набачато більше встигають читати, ніж зрячі». Палюшок про переваги озвученої книги 20:11 — Коли й чому зникли бобіни та касети з бібліотеки УТОС 22:02 — «Тепер в мене флешки прийшли»: про переваги аудіокниг і відсутність централізованого їх постачання 26:11 — «Індустрія пішла вперед, платівки почали вимирати», — Латипов про стихійне збереження колекцій вінілу і бобін 27:55 — Про ВІА «Струмочок» при Львівському УТОС і уривок його концерту 1976 р. запису Львівського радіо 29:12 — «Це речі, які змінили світ незрячих», — Палюшок про Музей УТОС і колекцію звукозаписів 31:30 — Про ресурси, яких бракує фонотекам для розвитку, і запрошення до наступного сезону 32:45 — Над подкастом працювали: про творчу групу
Є знання, до якого можна дістатися не інакше ніж тілесним досвідом, оминаючи розсудковий спосіб збору інформації. Крокуючі лабораторії — це якісний дослідницький підхід, що перетворює крокування ландшафтом на систематичний збір знань і безпосередній досвід проживання місця. Залучення до прогулянок експертів і експерток міждисциплінарних галузей дозволяє поєднати інформаційне та афективне: природні характеристики торфовища — з його нематеріальними вимірами, які відкриваються через запис звуку, медитацію, обмін індивідуальним досвідом під час прогулянок тощо. Як вчитись довіряти пізнанню поза кількісним збором інформації? Крокуючі Лабораторії, як практика взаємодії між людиною і природним об'єктом, який не треба «вивчати» у класичному розумінні, а з яким треба співбути. У цьому епізоді: Ігор Колесник — кандидат філософських наук, доцент кафедри культурології УКУ, вчитель та популяризатор секулярної медитації. Юлія Куліш — дослідниця психогеографії, активістка, головна редакторка медіа «Контур» із м. Донецьк Олена Груба — ведуча та авторка подкасту, аспірантка кафедри філософії ЛНУ, дослідниця філософії техніки, менеджерка програмних напрямків ДІМ42 ЛКП «Львівське радіо». Подкаст «Мистецтво боліт. Торфовище» підготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Львівської міської ради в межах ЛОТу «Відповідальність бути / Responsibility to be». Для кращої навігації: 00:00 — Анонс подкасту «Мистецтво боліт» 01:08 — Практика крокуючих лабораторій - тема епізоду 02:40 — Французи і їхня ідея взаємодії з містом через прогулянки 05:39 — Що таке психогеографія? 09:47 — Про непередбачуване торфовище і «досвід, який отримуєш тілом» 12:57 — Проблема тілесності у філософії свідомості 14:58 — Нейрофеноменологи і втілене сприйняття 18:41 — Що таке «інтелектуальна жувачка» і чому вона заважає по-справжньому зустрічатися з простором? 24:15 — Про готовність до зустрічі з простором 25:53 — Кадри з торфовища Білогорща 26:47 — Чим корисні нотатки і записування? 30:35 — Неоклуб: шукали філософський текст і локацію для нього в Києві 36:40 — Чи варто називати торфовище тривожним? Суб'єктивні епітети 42:53 — Прогулянка Марка Фішера 45:23 — Анонс 3 епізоду подкасту «Мистецтво боліт»
Чи купували ви музику в кіосках та магазинах? Якщо так, то тема сьогоднішнього випуску подкасту «Фоноклуб» буде для вас близькою. За свою понад 60-річну історію касети встигли стати лідерами ринку, а згодом — практично зникли з нього через появу цифрових форматів. Проте не повністю. Вони перейшли в альтернативну культуру та стали свідомим вибором музикантів в пошуках носія для поширення музики. За останній рік, касети б'ють рейтинги продажів 20-річної давності, і поступово вриваються в мейнстрімну культуру на противагу і вінілу, і стримінгам. В 3 епізоді подкасту «Фоноклуб» ми поспілкувалися з Владом Яковлєвим, творцем лейблу «Bloomed in September tapes», також музикантом, колекціонером та дослідником української альтернативної сцени 90-х. В цьому випуску : 1. Навіщо колекціонують «чисті» касети? 2. Чому касети повертаються на ринок, та як виглядає цей ринок в Україні? 3. Про створення “домашнього” касетного лейблу в 2020-х роках Подкаст створений ЛКП «Львівське радіо». Над епізодами працювали: Костянтин Граховецький, Павло Коряга, Ірина Гурська, Вікторія Скорохід, Дмитро Мучичка, Дар'я Князєва, Ганна Хрякова, Мирослав Трофимук та Оксана Демич. Треклист розмови: 00:31 — «Діалог з касетами в мене з дитинства» / цитата героя про касети 00:49 — Чому касети зникли з продажу, а тепер вриваються в колекційну культуру / автор 01:44 — Як почалось колекціювання чистих касет/ Влад Яковлєв 02:28 — Від касетних прослуховувань— до ідеї власного лейблу 04:20 — Конструктивні переваги касет над бобінами/ огляд автора 05:02 — 2014, львівський клуб «Старушка»: Яковлєв вперше побачив касету як мерч сучасного гурту 06:17 — Про чернігівський лейбл Дельташок і його перші релізи 07:00 — Старт касетного лейблу «Bloomed in September tapes» 07:55 — Критерії, за якими формує касетну колекцію Яковлєв, і її знахідки 09:30 — Про феномен колекціонування чистих касет 11:20 — «В моєму аудіо архіві є запис композитора Олександра Юрченка 90-х р.» /Яковлєв про рішення, що випускати на касетах 12:44 — Компіляція власних записів героя 14:02 — Де межа між архівом і колекцією касет 15:35 — Людям стає скучно слухати музику з телефону: про повернення до касет 16:15 — Чому касети набувають популярності в меломанів і початківців 17:23 — Огляд радянського ринку касет / Відмотай 18:08 — «Це не пов'язано з хіпстерською модою» / Влад про бум на касети як мерч. Історія «Dodo soсks» 19:41 — Що відбирає своєму слухачеві Яковлєв і чому це не тільки хіти 23:22 — Антологія лейблу «Bloomed in September tapes» за неповних 5 років 24:05 — Влад про мотивацію видавати записи на касетах та унікальний реліз гурту «Цукор— біла смерть» 25:43 — «Був цікавий реліз гурту Ярн»/ огляд найбільш цікавих касет лейблу Яковлєва 29:58 — Слухаємо реліз згаданого гурту «Блеміш» 34:03 — Платівка, касети чи бобіна? / вибір Яковлєва 35:07 — Над подкастом працювали: про творчу групу
Подкаст «Мистецтво боліт. Торфовище» досліджує Торфовище як живу лабораторію й складову міського краєвиду. Головною метою є показати його екологічну та безпекову роль і підважити антропоцентричне право на ландшафт. У першому епізоді ми поговоримо про те, як формується уявлення про «незаплановані» містом території, які не виконують або припинили виконувати якусь функцію для людини, а просто «живуть своїм життям» — болота, торфовища, пустирі, занедбані береги річок. В урбаністичних дослідженнях такі місця мають безліч назв — terrain vague, edgelands, «ненавмисні ландшафти», тощо. Коли міські планувальники звертають погляд на порожній простір, вони прагнуть ввести туди нову функцію, зробити їх знову цікавими для людини — перетворити відчуження на «громадянськість». Слово «порожній» майже автоматично означає «непривабливий» — місце без культурної чи економічної цінності. Наталя Отріщенко — соціологиня, кандидатка наук, дослідниця у Центрі міської історії (Львів). Викладає соціологію міста і методологію досліджень на програмах формальної і неформальної освіти. Цікавиться студіями памʼяті, усною історією, соціологією експертності, просторовими трансформаціями після державного соціалізму. Олена Груба — ведуча та авторка подкасту, аспірантка кафедри філософії ЛНУ, дослідниця філософії техніки, менеджерка програмних напрямків ДІМ42 ЛКП «Львівське радіо». Подкаст «Мистецтво боліт. Торфовище» підготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Львівської міської ради в межах ЛОТу «Відповідальність бути / Responsibility to be».
Що зберігають в собі «вінтажні» платівки? Який шлях вони подолали по дорозі до наших поличок? Як наші попередники додали «залізну завісу» заради порції актуальної світової музики? Історія платівки переважно живе разом з її власником, тому відповіді на ці питання не доходять до нас та зникають на шляху до наших полиць. Костя Відмотай — музичний диґер та фахівець з оцифрування ЛКП «Львівське радіо» в розмові з Андрієм Маніловим, меломаном з понад 60-ти річним стажем про: Радіо, перезапис та «тусовку» прогресивної молоді Коли платівки стали «вінілом», та як музика потрапляла «на кістки»? Фестиваль «Альтернатива», магнітофон для «Гадюкіних» та диски Юрія Шаріфова . Подкаст «Фоноклуб» створений ЛКП «Львівське радіо» в програмній формі Мережі Культур і Технологій. Над епізодами працювали: Костянтин Граховецький, Павло Коряга, Ірина Гурська, Вікторія Скорохід, Дмитро Мучичка, Дар'я Князєва, Ганна Хрякова, Мирослав Трофимук та Оксана Демич.
Чому люди роками полюють за унікальними платівками? Як вініл відродив свою популярність в Україні? І чому скарби неочікувано знаходять у підвалах, на горищах, барахолках і навіть смітниках? Попри стримінги, підписки й безмежні цифрові бібліотеки, охочих «тримати» музику в руках стає дедалі більше. Тож бобіни, платівки й касети, які раніше були «списані» як застарілі технології звукозапису, сьогодні переживають нову хвилю популярності — а разом із ними повертається й культура пошуку, колекціонування та музичних відкриттів. Костя Відмотай, автор і ведучий нашого нового подкасту «Фоноклуб», зібрав для вас людей, які бережуть та відроджують цю культуру. Герой першого епізоду — музикант, селектор і вініловий експерт Cерж Тхоржевський. Говоримо про культуру диґінгу, українські музичні раритети, київські барахолки, Discogs та історії знахідок, які іноді коштують значно більше, ніж самі платівки. У цьому епізоді: • що таке диґінг і чим він відрізняється від звичайного колекціонування; • де сьогодні шукають рідкісні записи; • які українські платівки варто мати у своїй колекції; • чому аналогові носії знову переживають нову хвилю популярності. Подкаст створений ЛКП «Львівське радіо» в програмній формі Мережі Культур і Технологій. Над епізодами працювали: Костянтин Граховецький, Павло Коряга, Ірина Гурська, Вікторія Скорохід, Дмитро Мучичка, Дар'я Князєва, Ганна Хрякова, Мирослав Трофимук та Оксана Демич. Треклист розмови: 00:00 — «Тріо Маренич всюди були, їх просто викидали» / цитата героя 00:46 — Чому повертаються старі бобіни, касети і платівки? 01:38 — Хто такий диґер, колекціонер і просто поціновувач вінілу 03:37 — З чого почався диґінг Тхоржевського? 05:00 — Чому платівку «Смерічки» купив за «дуже дорого»? 06:02 — Історія купівлі платівки «Водограю» 07:23 — Про унікальні знахідки на блошиних ринках і автографи Івасюка, Дутковського і Яремчука 09:22 — Як змінювалися технології звукозапису / Костя Відмотай 10:26 — «Я за 30 грн купив платівку з автографом Святослава Ріхтера» / розповідь героя 11:20 — Про емоції від знахідки унікального артефакту 12:18 — «Мій диґінг перейшов на смітники» / Костя Відмотай 13:54 — Discogs: головний інструмент сучасного диґера 14:54 — Як до цифрового засилля диґери ділились досвідом? 15:36 — Що таке селектор і як не потонути в знахідках? 16:25 — Як змінився ринок і що цінується нині? 18:55 — Огляд «Мелодії» і зарубіжного грамзапису на радянському ринку 19:35 — Тхоржевський про свою колекцію зарубіжних платівок 20:42 — «Звісно, українську музику шукати» / поради Сержа початківцям 22:45 — Чи варто купувати радянські платівки сьогодні? 23:26 — Перелік грамплатівок, на які слід звернути увагу на ринках 24:55 — Що цікавого напередодні знайшли співрозмовники на Петрівці 27:33 — Слухаємо джазову фантазію Полянського для фортепіано, басу та ударних 29:11 — Як оцифровуються аналогові записи? 29:33 — Вініл, касети чи бобіна? / вибір Тхоржевського
Від пацієнта до майстра своєї справи. У фінальному епізоді «Твердого кроку» про свій шлях в арт-терапії розкаже Костянтин Циркот – ветеран, який воював на Донеччині та Харківщині, і якому довелося пережити ампутацію ноги через підрив на міні. Чоловік спробував арт-терапію в контексті відновлення і реабілітації. Але ліпка неочікувано розкрила потенціал героя. Так це заняття спочатку підтримало Костянтина, а згодом і він почав допомагати іншим. У цьому епізоді: Чому в лікарняному просторі виникла Творча майстерня? Вийде / не вийде – чи можливо це передбачити? Чому праця руками така важлива для мозку? Ви почуєте також поради від керівниці арт-центру для людей, які пережили полон і тортури – Ірини Голубецької. ______________ Подкаст створений ЛКП «Львівське радіо» у партнерстві з Національним реабілітаційним центром Unbroken. Над епізодами працювали: Марта Байдака, Вікторія Скорохід, Дмитро Мучичка, Дар'я Князєва, а також Ганна Хрякова, Мирослав Трофимук та Оксана Демич. Для кращої навігації: 00:00 — «Головне не замикатись» / цитата героя про травму 01:06 — Як ветеран став частиною Творчої майстерні Центру UNBROKEN? 02:48 — Від HoReCa до війська і наслідки поранення 04:31 — Яка місія Творчої майстерні в реабілітації? 05:20 — Робота руками формує нові нейронні зв'язки / експертка 06:57 — Який різновид творчості обрати для арт-терапії? 08:35 — Горнятка – зазвичай перші вироби з глини 09:49 — Творчий потенціал – це про здорову частку / експертка 10:36 — «Ти ніколи не зрозумієш, подобається чи ні, поки не спробуєш» / цитата героя 12:59 — Є великий перелік інструментів під потреби кожного 15:08 — Що відбувається в кабінеті терапевта?
Аудіопрогулянка «Позивний Одіссей» — це символічна подорож повернення. Ми творили її у тісній співпраці з ветеранами та діючими військовослужбовцями у рамках проєкту «Одіссей. Повернення». Аудіопрогулянка створена в жанрі фантастичної утопії. Її мета — опрацювати важливий спільний ветеранський досвід та створити інструмент для його проговорення — всередині себе, разом з іншими ветеранами чи військовими, а можливо, й з цивільними. Інструкція до проходження прогулянки та попередження: Оповідь містить свідчення реальних ветеранів та діючих військових щодо реальних подій. В аудіо звучать описи бойового досвіду, використовується ненормативна лексика. Зафіксований досвід є непростим і може викликати емоційні реакції, спогади, тощо. Тому в оповідь прогулянки закладено психотерапевтичні вправи, які ми радимо до виконання. Також наголошуємо, що у випадку гострих переживань рекомендуємо призупинити прослуховування і дати собі можливість заспокоїтися та відновити рівновагу. Ти можеш завершити аудіопрогулянку за потреби в будь-який момент. Просимо тебе бути уважними до себе та своїх відчуттів. Під час прослуховування треків ти можеш гуляти вулицею, або ж відпочивати на лавці, та ми просимо тебе звертати увагу на вказівки героїв історії для того, щоб ваша подорож була спільною. Також рекомендуємо тобі мапу з маршрутом прогулянки та локаціями-позиціями у центрі Львова. Ми його склали та випробували для твоєї зручності. Але, звісно, ти можеш рухатись іншим комфортним тобі шляхом — хаотично чи заплановано. Перш ніж розпочати подорож із уявного майбутнього, увімкни та уважно прослухай трек «Інструкція до аудіопрогулянки», який допоможе тобі зрозуміти, як відбуватиметься ця активність. У назвах епізодів закладені локації-позиції, де потрібно перебувати, коли ти вмикаєш трек. Тому перший трек «Лавка» бажано почати слухати десь поруч з лавками, чи будь-яким іншим зручним місцем на вулиці, де можна сісти. Уважно слухай вказівки героїв, особливо коли вони пропонують змінити локацію, чи зробити певну дію — це може означати, що потрібно рухатись. Відповідно, епізод «Кава» потрібно слухати після того, як візьмеш каву і будеш готовими продовжувати свій маршрут. Якщо трек ще триває, а ти вже на наступній локації-позиції, просто зупинись і дослухай текстову частину до кінця. Натомість музичний супровід можеш пропустити, перемкнувши на наступний трек. Пам'ятай, що якщо є потреба зупинити прослуховування, просто натисни на паузу і продовжи прослуховування, коли будете готові. Гарної тобі прогулянки! Пропонована мапа маршруту середмістям Львова доступна на сайті lccporyad.org.ua/audiowal_odyssey/ . Маєте ідею для маршруту свого міста? Пишіть на пошту r.lvivske@gmail.com Аудіопрогулянка «Позивний Одіссей» — результат проєкту «Одіссей. Повернення», який втілювала команда ГО «Львівський Культурний Центр» спільно з ЛКП «Львівське радіо» впродовж чотирьох місяців за підтримки Українського культурного фонду. Над аудіопрогулянкою працювали: Творча лабораторія: Павло Юров — автор тексту аудіопрогулянки, режисер та драматург, Андрій Бондаренко — драматург-консультант, Стефанія Колесник — помічниця драматурга, Юрко Прохасько — консультант-психоаналітик, Назар Павлик — військовий консультант, Сергій Тітаренко — консультант-психолог; Озвучка аудіопрогулянки: Ростислав Колачник — «Варяг», Володимир Пантєлєєв — «Експерт», Сергій Литвиненко — «Дід», Назар Павлик — «Лютий», Марія-Галина Павлик — «Мавка», Андрій Пришляк — вступ та титри; Звукорежисура та монтаж: Дмитро Мучичка Висловлюємо подяку за сприяння в проведені майстерні ветеранам та ветеранкам, реабілітаційному центру Unbroken та Музею Міста. У аудіопрогулянці використані музичні твори: Neither Famous Nor Rich — “ATSIYM” Heinali — “Holding a Cloud” та “Little by Little” (видавець: Injazero Publishing) Міша Правильний — «Про майбутнього президента (Нормальна країна)» Cybermykola — «Вічна слава»
Полон принижує, виснажує і вбиває. Але навіть після цього досвіду є ті, хто повернувшись – любить життя і тримається за нього з небаченою силою. Як-от Петро Волошин – атовець, командир роти механізованого підрозділу. Цей епізод подкасту «Твердий крок» містить детальні описи полону, насильства і важкого травматичного досвіду. А тому застерігаємо: це може бути складно. Однак мета подкасту – не лише розпитати героїв про пережите, а й осмислити цей досвід через арт-терапію. У цьому нам допомагає арт-терапевтка, керівниця арт-центру для людей, які пережили полон і тортури – Ірина Голубецька. Ви почуєте: Як характер людини впливає на осмислення травматичного досвіду? Заспокоює і покращує сон: які ще переваги арт-терапії? Чому люди бояться відкритості у почуттях, і що з цим роблять терапевти? ______________ Подкаст створений ЛКП «Львівське радіо» у партнерстві з Національним реабілітаційним центром Unbroken. Над епізодами працювали: Марта Байдака, Вікторія Скорохід, Дмитро Мучичка, Дар'я Князєва, а також Ганна Хрякова, Мирослав Трофимук та Оксана Демич. Для кращої навігації: 00:00 — «Думав, це буде легка смерть» / цитата героя 00:48 — Чому Петро хотів в епіцентр бойових дій? 02:17 — Як росіяни взяли Петра в полон: деталі 05:34 — «Очікування пострілу... 7 хв» / про страту 07:18 — Сам полон і спогади звідти 07:54 — Чому обмін був складним? 08:40 — Терапевтка: на малюнках і в асоціаціях було «сонце» 10:36 — Як терапія змінює якість життя? Перелік 12:25 — Мрії, які допомагають впоратися 12:50 — Про адаптацію і відкритість до нового 14:44 — «Терапевт знає, про що пацієнт мовчить» / експертка
Колишній військовополонений і спецпризначенець Сергій Бочарніков – герой третього епізоду подкасту «Твердий крок». Він воював до 2018-ого, мав час перепочити і підготуватися, бо був певен – росіяни будуть «перемикати швидкості». Тож у 2022-ому знову став на захист держави — і того ж року потрапив у полон. Свій досвід він підсумовує просто: «Я був там корисним». Набуті навички допомагали виживати не лише йому, але й іншим українцям. Як повертатися до колишнього життя після 3,5 років неволі? «Твердий крок» продовжує заглиблюватися в тему полону і повернення крізь призму терапії. Запрошеною експерткою сезону є Ірина Голубецька – арт-терапевтка, керівниця арт-центру для людей, які пережили полон і тортури. ______________ Подкаст створений ЛКП «Львівське радіо» у партнерстві з Національним реабілітаційним центром Unbroken. Над епізодами працювали: Марта Байдака, Вікторія Скорохід, Дмитро Мучичка, Дар'я Князєва, а також Ганна Хрякова, Мирослав Трофимук та Оксана Демич. Для кращої навігації: 00:00 — «Я був там, де я мав буть» / цитата героя 01:00 — Про спецназ і моральну готовність до повномасштабки 02:46 — Як Сергій потрапив у полон? 05:34 — Психологічні атаки росіян 07:06 — «Ейфорія була люта» / про повернення 08:32 — Як відбувається мистецька реабілітація? 10:46 — Якщо не вдалося знайти «свого» терапевта... 13:27 — Чи працює примусова терапія? 14:45 — Сергій про «снайперські питання» 15:32 — Як не тиснути на людину розмовами про травму? 17:48 — «Позитивних подій більше» / герой про життя після полону
Як працює арт-терапія з досвідом полону? Це подкаст «Твердий крок». Ми розпочинаємо серію епізодів, героями яких є воїни, які пережили російський полон. Сьогодні познайомимо вас із Володимиром Гутником — прикордонником, захисником острова Зміїний. Звертаємо вашу увагу: контент може бути чутливим для деяких категорій людей. Водночас пояснює і супроводжує його арт-терапевтка, керівниця арт-центру для людей, які пережили полон і тортури, Ірина Голубецька. У цьому епізоді: ▪️ перші години повномасштабної війни на Зміїному ▪️ досвід полону і повернення ▪️ чому адаптація після звільнення — окремий шлях ▪️ як малюнок пояснює почуття і стан людини «Твердий крок» — про досвід, який змінює, і про життя після нього. Подкаст створений ЛКП «Львівське радіо» у партнерстві з Національним реабілітаційним центром Unbroken. Над епізодами працювали: Марта Байдака, Вікторія Скорохід, Дмитро Мучичка, Дар'я Князєва а також Ганна Хрякова, Мирослав Трофимук та Оксана Демич.
«Твердий Крок» повертається із новими героями. Другий сезон подкасту — про життя після важких поранень, полону та подій, які не опишеш словами. Саме тоді в пригоді стає арт-терапія. Разом із фахівцями Національного реабілітаційного центру Unbroken ми говоримо про арт-терапію як про спосіб доторкнутися до травматичного і складного досвіду. Герої діляться пережитим крізь призму мистецтва і психології. Наш перший герой — ветеран, військовий 3-ї окремої танкової бригади Валентин Олексієнко. Після ушкодження спинного мозку Валентин втратив 70% чутливості тіла, почав малювати та став першим в Україні, хто створює картини кріслом колісним. Валентин не замикається, а переосмислює своє нове життя. Це один із найяскравіших прикладів, коли арт-терапія розкриває потенціал людини та допомагає опрацювати досвід. Тож відкриваємо сезон разом з ветераном Валентином Олексієнком і арт-терапевткою та керівницею арт-центру для людей, які пережили полон і тортури, Іриною Голубецькою. Ви почуєте: Як крісло колісне може стати продовженням тіла? Якого кольору надія та стійкість? Як працює арт-терапія і чому відновлення починається з першої лінії? Над епізодами працювали: Марта Байдака, Вікторія Скорохід, Дмитро Мучичка, Ганна Хрякова, Мирослав Трофимук, Дар'я Князєва Подкаст створений ЛКП «Львівське радіо» у партнерстві з Національним реабілітаційним центром Unbroken. «Твердий крок» — подкаст для тих, хто не шукає простих історій, а для тих, хто хоче зрозуміти, як насправді виглядає повернення до себе.
Вони везуть останню дорогу полеглих військових. Їхня місія називається «На щиті». Турист і Тихий — водії, які евакуюють тіла загиблих українських захисників із прифронтових територій, щоб рідні могли віддати останню шану героям. За роки виснажливих рейсів чоловіки звикли ховати гостроту втрат за міцним водійським жартом, але навіть тепер трапляються історії (і хлопці згадають таку в своїй розповіді), коли серце зривається на відчай: «Вони мали жити, жити, жити!» Ірина Вовк, волонтерка і авторка воєнного подкасту «Тримаю небо: Корчі», розпитувала співрозмовників і про машини, які працюють в місії «На щиті» — чи належно оснащені до такої роботи, чи вистачає технічних і людських ресурсів. Почуєте про цінності, коли йдеться не лише про останню дорогу Героя, а й нагадування живим: пам'ятати. Тримати стрій. І перемогти. Фінальний епізод сезону «Тримаю небо: Корчі» — про пам'ять, відповідальність і дорогу, яка повертає Героїв додому.
Нацгвардієць Юрій — водій мобільної вогневої групи ППО. Його завдання — за кілька хвилин після сигналу тривоги виїхати на точку і допомогти знищити повітряну ціль. «Так склалось,» — каже Юрій про свою причетність до Нацгвардії і підрозділу ППО. А от рішення захищати свою землю було кроком усвідомленим і миттєвим. Бо «народ існує доти, доки його чоловіки здатні захищати свою землю» — цитує давніх римлян наш герой. Юрій відповідає за стан авто і швидку їзду, але будь-якої миті готовий підмінити кожного члена екіпажу. Як і кожен з побратимів. Чим різниться робота ППО на лінії бойового зіткнення і в умовному тилу; як виглядає виїзд оборонців неба після сигналу повітряної тривоги; які автівки до цього найбільше надаються та які цілі вистежують хлопці-дівчата на пікапах? Про це розкаже авторка подкасту «Тримаю небо: Корчі» Ірина Вовк.
«Білі янголи» — так місцеві діти назвали поліцейських, які вивозять людей із прифронтових міст Донбасу. Усе через колір «швидких», на яких перші екіпажі донецьких копів розвозили гуманітарну допомогу та вивозили цивільних з прифронтових зон. Згодом ця місія набула офіційного статусу — рятівники пересіли на броньовані інкасаторські машини. Тепер їздять на спецтехніці, оснащеній засобами від бездоріжжя, мін та дронів. Тут правоохоронці, під обстрілами і засідками ворога, щодня вирушають на порятунок своїх же земляків, проте евакуація мирного населення досі відбувається через сильний опір, а то й обман. Дається взнаки агресивна роспропаганда, роки примарних очікувань та обіцянок дармового благополуччя. Як «Білі янголи» переконують і вмовляють обрати безпеку; чому люди опираються покидати свої домівки і ховають від порятунку дітей; чим доводиться споряджати спецтранспорт для евакуації цивільних — розпитувала героя ведуча подкасту «Тримаю небо: Корчі» Ірина Вовк.
Бойовий корч насамперед вчить їхати по ямах з швидкістю 100 кмгод, — ділиться досвідом Сарва, водій медеваку з Харкова. У мирному житті він не планував іти до війська, але вже у 2014 році став добровольцем і поїхав на фронт на власному Renault Logan — так тоді виглядали перші «корчі». У 22-ому всі алгоритми стали іншими. Тривалість роботи машини на лінії бойового розмежування різко скоротилась, проте настільки ж зросла її роль в мобільності військових та їх порятунку. Про шалену відповідальність водія медеваку, порівняльну характеристику бойових машин і вагу волонтерських донатів — розмова Сарви та ведучої подкасту «Тримаю небо: Корчі» Ірини Вовк.
Він вижив після підриву на чотирьох мінах — і планує повернутися у військо. Боєць із позивним Квартал у мирному житті був зварювальником. Він вибрав йти воювати через місяць після початку повномасштабки, коли окупанти «градами» обстріляли сусідній мікрорайон в Кривому Розі. Відтак потрапив у 80-ту десантно-штурмову бригаду, де за кермом чи не всіх бойових машин побував в найкрутіших перипетіях. Дивом вийшов до своїх після важкого поранення на чотирьох мінах. І знов планує повернувся у військо. Бо доки ворог топче рідну землю, чоловіка не треба мотивувати її захищати. Про старі корчі і сучасні хамві, мову і язик на фронті, спокусу здатись і волю до життя розпитувала героя Ірина Вовк/Iryna Vovk, волонтерка і авторка воєнного подкасту «Тримаю небо: Корчі».
Мама возить авто для війська з-за кордону. Донька їздить ними на бойові завдання. За плечима сім'ї Дідичів 12 років насиченого волонтерства та війни. Батьки — Богдан і Уляна — в 2014-му заснували ГО «Допоможи фронту». За його лаштунками в постійних зборах і спорядженнях роками росли їх три доньки. З початком повномаштабки середульша Орися (Рися) на мамине доручення почала перевозити корчі. А за два роки підписала контракт із 25-ю Січеславською десантно-штурмовою бригадою. Нині Рися — водій бойової машини і пілотеса БПЛА. Мама Ука далі переганяє військовим автівки і принагідно відвідує Рисю поміж її бойовими виходами. Про тендітних дівчат за кермом армійських корчів, розвіювання стереотипів і навіть весілля на фронті — наступна розповідь Ірини Вовк / Iryna Vovk, теж волонтерки і авторки воєнного подкасту «Тримаю небо: Корчі».
Кожен корч має свій шлях, часто це не лише про маршрут, але й про ризик, де небезпека часто захована під колесами. Дороги фронту і деокупованих територій часто залишаються небезпечними навіть після звільнення. Тут ризикують не лише військові, а й ті, хто доставляє допомогу і переганяє автомобілі. Харківський волонтер Ігор Балака знає цю дорогу зсередини. Волонтерство нашого героя органічне й унікальне водночас. Його праця на перемогу розпочалась 24 лютого з прохання знайомих військових вивезти їх родини з-під обстрілів. На захід — евакуація людей, на схід — доставка оснащення для армії та гуманітарки для цивільних. В такому режимі чоловік буквально жив в своєму авто кілька місяців. Далі переганяв корчі, що надходили для фронту через порти. Тим часом звільнення Харківщини поставило перед новим викликом: щільне вороже замінування не тільки наражало на небезпеку військову техніку, а паралізувало життя довкола. Відтак вчорашній ріелтор сів за кермо розмінувальної машини. Свій досвід спробував втілити в інструкцію для початківців... і став інструктором з дронобою для операторів БПЛА. «Або воюєш, або живеш для війська», — підсумовує стрімку історію героя Ірина Вовк, авторка і ведуча воєнного подкасту «Тримаю небо: Корчі».
Як законно привезти авто для ЗСУ і не отримати проблем із законом? Про це говоримо зі Святославом Літинським у новому епізоді воєнного подкасту «Тримаю небо: Корчі». Кандидат фізико-математичних наук, викладач і громадський акти-віст, він ще з 2012 року відстоює українську мову в судах, а з 2014-го безперервно волонтерить для підтримки війська. «Не нарікай — роби» — принцип, за яким легко можна впізнати Святослава Літин-ського. Після початку повномасштабної війни потреба в транспорті для фронту зросла в рази. Саме тоді Літинський зосередився на тому, що волонтери називають «корчами» — автомобілях, які отримують друге життя і працюють на передовій. Разом із ГО «Незалежні» він допоміг придбати понад 250 авто для військових, а у співпраці з ГО «Подорожуй. Кохай. Пікапи ганяй» — ще понад 5 тисяч машин з-за кордону. У цьому епізоді говоримо про те: • як правильно збирати кошти на авто для війська; • як легально ввезти автомобіль в Україну і передати його війсь-ковим; • чому збори на авто стали складнішими; • які юридичні ризики існують для волонтерів; • і що буде з волонтерськими автомобілями після війни. Подкаст «Тримаю небо: Корчі» — про машини, які рятують життя, і людей, які знаходять рішення там, де їх ще немає. Ведуча — волонтерка і журналістка Ірина Вовк/Iryna Vovk.
Немає машини, яка не пригодиться на фронті. Немає такої, що не можна відремонтувати, — на цьому наполягає автомеханік Тарас Токар. Його перший корч поїхав взимку 2015-го оборонцям ДАПу. Відтоді ні Тарас, ні волонтери не пригадують випадку, коли б він не брався поставити на хід навіть найбільш «вбите» авто. Майстер знає і любить свою справу. «Зробив Токар,» — то для військових як пароль «їздитиме надійно». Хоча, які на фронті гарантії?.. Як обирати для війська корча, а звідки не варта везти ні за які гроші; чи можна бронювати машини ? — розпитувала героя Ірина Вовк, авторка і ведуча воєнного подкасту «Тримаю небо: Корчі».
Будь-який старий корч «Їжаки» відремонтують і доправлять на фронт, — переконаний Андрій Усач, засновник волонтерського фонду «Невтомні Їжаки». Андрій став на захист України в 2014 році; тоді ж, при обороні Луганського аеропорту, втратив ногу і в якусь мить жагу до життя. Втім, власний порятунок прийняв як знак: попереду багато роботи на зло росіянам. Від початку повномасштабного вторгнення Андрій з земляками збирають по всьому світу допомогу і автівки для ЗСУ, ремонтують їх і колонами доправляють на Схід. «Якщо наш бандеромобіль врятував хоча б одне життя, ці зусилля того варті», — каже герой наступного епізоду воєнного подкасту «Тримаю небо: Корчі». Історії справжніх документує журналістка і волонтерка Ірина Вовк/ Iryna Vovk.
Подкаст «Тримаю небо» повертається! Відкриваємо З сезон: з новими героями, зі щирими історіями, але й з новою сюжетною лінією. Небо тримається потом і кров'ю наших Титанів — в окопах, у штурмових атаках, за прицілом броні та штурвалами «пташок». А ще затятою працею тих, хто не зупиняється в тилу збирати і доправляти допомогу на фронт. Тому новий сезон воєнного подкасту «Тримаю небо» саме про «корчі» — старі машини, які отримали друге життя задля нашої перемоги. І людей, які знаходять, споряджають і доправляють військовим такі важливі на фронті авто. Герой першого епізоду — сімдесятирічний британець Пол. Від початку повномасштабного вторгнення він з друзями регулярно привозить в Україну старі всюдиходи, завантажені гуманітарною допомогою для війська і постраждалих цивільних. Що спонукає щораз вирушати в далеку дорогу і на скільки вистачить запалу в чужій обороні? — про це розпитувала Пола журналістка і волонтерка Ірина Вовк.
Інструкція та рекомендації до аудіопрогулянки: Аудіопрогулянка «Позивний Одіссей» — це символічна подорож повернення. Ми творили її у тісній співпраці з ветеранами. Вони ділились своїм досвідом на усіх етапах реалізації: упродовж чотирьох сесій майстерні переходу та сторітелінгу з Юрком Прохаськом та окремих інтерв'ю проведених творчою лабораторією проєкту, які безпосередньо писали текст аудіопрогулянки. Зафіксований досвід є непростим і може викликати глибоку емоційну реакцію, тому пам'ятай, що ти можеш зупинитись і дати собі час на відновлення рівноваги. В аудіо звучать описи бойового досвіду, використовується жива, подекуди груба й травматична мова — включно з нецензурними висловами та слюрами. Матеріал передає напруження й уразливість воєнного досвіду, тому просимо тебе бути уважними до власних емоційних кордонів. Під час прослуховування треків ти можеш гуляти вулицею, або ж відпочивати на лавці, та ми просимо тебе звертати увагу на вказівки героїв історії для того, щоб ваша подорож була спільною. Також рекомендуємо тобі мапу з маршрутом прогулянки та точками у центрі Львова. Ми його склали та випробували для твоєї зручності. Але звісно, ти можеш рухатись іншим комфортним тобі шляхом — хаотично чи заплановано. Перш ніж розпочати подорож із уявного майбутнього, увімкни та уважно прослухай трек «Інструкція до аудіопрогулянки», який допоможе тобі зрозуміти, як відбуватиметься ця активність. У назвах епізодів закладені точки, де потрібно перебувати, коли ти вмикаєш трек. Тому перший трек «Лавка» потрібно почати слухати десь поруч з лавками, чи будь-яким іншим зручним місцем на вулиці, де можна сісти. Уважно слухай вказівки героїв, особливо коли вони пропонують змінити локацію, чи зробити певну дію — це може означати, що потрібно рухатись. Відповідно трек «Кава» потрібно слухати після того, як візьмеш каву і будеш готова/ий продовжувати свій маршрут. Якщо трек ще триває, а ти вже на наступній точці, просто зупинись і дослухай текстову частину до кінця. Натомість музичний супровід, який лунає наприкінці треку, можеш пропустити, перемкнувши на наступний трек. Пам'ятай, що якщо є потреба зупинити прослуховування, просто натисни на паузу і продовжи прослуховування, коли будеш готовий. Гарної тобі прогулянки! У епізодах аудіопрогулянки ти можеш почути музичні твори наступних виконавців: музичні композиції “ATSIYM” у виконанні Neither Famous Nor Rich, “Holding a Cloud” та “Little by Little” у виконанні Heinali (видавець: Injazero Publishing), пісні «Це війна» у виконанні Nord Division та «Вічна слава» у виконанні Cybermykola. Аудіопрогулянка «Позивний Одіссей» — результат проєкту «Одіссей. Повернення», який втілювала команда ГО «Львівський Культурний Центр» спільно з ЛКП «Львівське радіо» впродовж чотирьох місяців за підтримки Українського культурного фонду. Головною метою було створити мистецький інструмент для осмислення досвіду повернення ветеранів та ветеранок.
Аудіопрогулянка «Одіссей. Повернення» інтерпретує досвід повернення додому ветеранів. Проєкт «Одіссей.Повернення. Шукаючи шляхи додому» втілений завдяки командній роботі менеджерів ГО «Львівський Культурний Центр» та ЛКП «Львівське радіо» за фінансової підтримки Українського культурного фонду.
У п'ятому епізоді подкасту «Тримаю Небо» говоримо про виклики та надію, а також розповідаємо історію 22-річного захисника з Сумщини Михайла Тарнавського. Герой воював у складі 3-ї штурмової бригади на найгарячіших напрямках, отримав поранення на Харківщині та, в наслідок, втратив ногу. Сьогодні Михайло проходить реабілітацію у львівському центрі UNBROKEN — де йому виготовляють протез, допомагають психологічно та фізично відновитись. Його історія — не лише про війну, а про вибір, силу та дорослість, яка прийшла надто рано. Це епізод про незламність — колективну та особисту. Ведучою подкасту є Марта Байдака. Гостя подкасту — фізична терапевтка Роксоляна Шміло. Подкаст створено у партнерстві із Національним реабілітаційним центром Unbroken.
У четвертому епізоді подкасту ми знову спілкуємося з реабілітологинею Роксоляною Шміло. Говоримо про проблеми з інклюзивністю на заході України, нестачу фахівців у сфері реабілітації та про те, скільки насправді має тривати фізичне відновлення для ветеранів. Сьогодні ми почуємо історію Василя Кутного. Йому 28 років, він родом із Львівщини. До війни працював на виробництві, займався спортом, допомагав батькам по господарству. Проходив строкову службу, а від початку повномасштабного вторгнення поїхав захищати Україну в зону бойових дій. Він пережив ампутацію та заново навчився ходити. Ведучою подкасту є Марта Байдака. Подкаст створено у партнерстві із Національним реабілітаційним центром Unbroken.
У третьому епізоді подкасту «Твердий крок» говоримо про важливе — як українське суспільство сприймає військових з протезами. Разом із фізичною терапевткою Роксоляною Шміло розбираємося, як на протез реагують старші люди, чому варто пояснювати дітям, що це таке, і як правильно говорити про тих, хто пережив ампутацію. Також знайомимося з історією захисника Миколи Шота. Йому 40, він із Львівщини, добровільно пішов на фронт і втратив верхні та нижні кінцівки. Як він прийняв нову реальність? Коли зробив свій перший крок на протезах? І про що мріє сьогодні? Цей епізод — не лише про реабілітацію. Це розмова про людську гідність, чутливість і силу, яка народжується навіть після найтемніших моментів. Ведучою подкасту є Марта Байдака. Подкаст створено у партнерстві із Національним реабілітаційним центром Unbroken.
У другому епізоді подкасту «Твердий крок» ми говоримо з реабілітологинею Роксоляною Шміло та знайомимось із військовим Ростиславом. Йому лише 24, він втратив руку й ногу, але не втратив сили. Говоримо про те, чому не варто ховати протез, чому військові з контузіями уникають слухових апаратів та як працює групова терапія у центрі Unbroken. І — головне — як навчитися бачити, а не жаліти. Ця розмова — про тіло, яке вчиться заново. Поговоримо про реабілітацію, яка починається не з вправ, а з довіри. Про людей, які не зламались. І про те, як зробити свій твердий крок — навіть після найтемнішого дня. Ведучою подкасту є Марта Байдака. Подкаст створено у партнерстві із реабілітаційним центром Unbroken.
У першому епізоді подкасту «Твердий крок» ми говоримо з фізичною терапевткою Роксоляною Шміло та знайомимось із військовим Володимиром Савельєвим. Йому 30 і війна забрала в нього обидві ноги — але не силу, не жарти і точно не прагнення рухатися далі. Ця розмова — про тіло, яке вчиться заново. Поговоримо про реабілітацію, яка починається не з вправ, а з довіри. Про людей, які не зламались. І про те, як зробити свій твердий крок — навіть після найтемнішого дня. Ведучою подкасту є Марта Байдака. Подкаст створено у партнерстві із реабілітаційним центром Unbroken | Незламні.
У подкасті куратор Борис Філоненко розповідає про першу частину із серії лабораторних виставок «Оригіналом будемо милуватися після» — про зустрічі з динозаврами, що відбуваються в житті сучасної людини щодня, про місце динозаврів в творах художників та художниць України, про палеоарт та стендап, шосте масове вимирання та головного хижака екологічної кризи — Дональда Трампа. Серія лабораторних виставок «Оригіналом будемо милуватися після» триває у просторі Дому42 за адресою площа Ринок, 42 з 6 по 15 червня 2025 року. Всю інформацію про виставки та події довкола них шукайте на сторінках у соціальних мережах Дому42: Instagram - https://www.instagram.com/dim42.lviv/ Facebook - https://www.facebook.com/dim42lviv/
© 2020-2026 Ivy Podcast Discovery LLC
